Які країни й досі не пускають людей із позитивним ВІЛ-статусом?

У більшості держав немає обмежень щодо в'їзду та перебування для людей з ВІЛ. Так, можна спокійно подорожувати і без обмежень жити, навчатися та працювати у багатьох країнах Північної та Південної Америки, Європи та Африки. Але у 48 державах обмеження залишаються. І у 19 з них, включаючи Росію, вони особливо жорсткі — до депортації при виявленні захворювання.

Росія - одна з небагатьох країн, де для отримання посвідки на проживання, громадянства, трудової, студентської візи, а також візи з терміном перебування більше трьох місяців іноземний громадянин зобов'язаний скласти тест на ВІЛ. І якщо вона буде позитивною — людину не пустять до Росії. Якщо ВІЛ виявляється після в'їзду в країну, мігранта депортують.

Крім Росії, схожа політика щодо іноземців з ВІЛ діє ще в 18 країнах, включаючи Китай, Домініканську республіку, ОАЕ, Катар, Сирію, Сінгапур, Ірак, Єгипет, Малайзію та Туркменістан. У цих державах тест на ВІЛ потрібно складати за бажання влаштуватися на роботу або розпочати навчання, а також для отримання посвідки на проживання. У разі позитивного результату в'їхати до країни не вдасться.

Є список країн, де працювати, навчатися та отримувати дозвіл на проживання люди з ВІЛ можуть. Але для цього вони зобов'язані повідомити владу про свій статус. Це, наприклад, Австралія, Ангола, Азербайджан, Беліз, Кайманові острови, Куба, Ізраїль, Казахстан, Ліван, Нова Зеландія, Палау, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Сент-Кітс і Невіс, Тонга, Теркс і Кайкос та Тувалу.

Таке ж правило діє у таких країнах: Аруба, Боснія та Герцеговина, Індонезія, Киргизстан, Мальдіви, Маршаллові острови, Маврикій, Туніс та Україна. Щоправда, дозвіл на проживання в цих країнах при позитивному тесті на ВІЛ не видають. Але у вищезгадані держави можна вільно подорожувати з позитивним статусом.

Ну, а в решту світу можна їздити без будь-яких обмежень, знаходити роботу і залишатися там жити. У деяких країнах Європи іноземці можуть отримати безкоштовне лікування ВІЛ. Це, наприклад, Швеція та Іспанія.

Будь-які обмеження, включаючи ті, що стосуються пересування світом, щодо людей з ВІЛ називають дискримінаційними. Колишній генсекретар ООН Пан Гі Мун ще у 2008 році закликав світ відмовитися від подібної практики:

«Просто неймовірно, що люди, які входять до групи підвищеного ризику, продовжують наражатися на дискримінацію… Це не тільки заганяє вірус у підпілля і тим самим сприяє його подальшому поширенню, але є викликом усієї нашої людяності… Я закликаю змінити закони, засновані на стигмі та дискримінації, у тому числі ті з них, які пов'язані з обмеженнями на можливість вільного пересування ЛЖВ».

ООН та ЮНЕЙДС регулярно закликають країни скасувати всі види обмежень прав для людей із ВІЛ. З 2015 року відповідні обмеження зняли п'ять країн: Білорусь, Литва, Південна Корея, Узбекистан та Нова Зеландія.